В Кіровограді показали „іншого Жовну”
25 березня в приміщенні Кіровоградської обласної наукової бібліотеки імені Д.Чижевського відбулась зустріч з письменником, кіносценаристом і режисером Олександром Жовною.
Жовна як літературна гордість Кіровоградщини не міг залишитись без слухачів. Проте зазадалегідь про зустріч знали лише журналісти і втаємничені. Чи то бажали захистити пана Олександра від натовпу прихильників, чи надати атмосферу ексклюзивності – приміщення було розраховане не більш як на 50 людей. Тому не дивно, що в залі зібрались майже всі «свої», атмосфера дружня і невимушена.
Від початку автора засипали філософсько-літературними запитаннями: що для вас самотність, де беруться прототипи героїв, чому зараз не пишете...
Прозвучали і закиди з питанням «Як так, що новела «Маленьке життя» – чудова, а фільм розчарував?». Насправді, після минулорічної презентації одноіменного фільму, що, до речі, на VI міжнародному фестивалі православного кіно «Покров» посів ІІІ місце, багато шанувальників жовнівського оповідання вийшли розчаровані. Автор відповів на запитання просто: «Це не була професійна робота, а любителя. Любителя кіно.»
Та раптом модератор повідомила, що сьогодні глядачам хочуть представити «іншого Жовну» ( частина безпереречно в понятті «іншого» чекала хеппі енду, адже його творчості це не притаманно) і покажуть короткометражний фільм «Бойня», відзнятий ще в 80-ті роки, який цього року дещо змінений відправився на міжнародні кінофестивалі.
12 хвилин стрічки унікально змогли перетворити м’якість і розслабленість аудиторії на почуття фізичної нудоти.
Картина показує фрагмент із існування забійного цеху: від вантажівки з тваринами, сліз на очах телят, «живописного» процесу вбивства до закривавлених туфель забійника. Як не шокує загальний процес, контрольним пострілом для тих, хто таки не покинув залу стало перемежування кадрів обіднього застілля робітників з убивством.
Як виявилось, інший – це кривавий Жовна.
Якщо вважати кіно продуктом, що має зворушити почуття – воно це зробило. І безсумнівно матеріал претендуватиме на закордонні нагороди. Кіно має глибокий зміст, але ріже око і душу форма.
Вже те, що частина глядачів покинула зал з думкою «для чого мені це показали?» напевно не змусило переглянути ставлення щодо попередньої кінороботи, а лише «покаятись», що дарма вона їм не сподобалась.